Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть тебе вбити.
Не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити.
Бійся байдужих - вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство. Б. Ясенський
З нею ми стикаємось всюди: на вулиці, в транспорті, в магазинах, в кабінетах чиновників, на роботі, а іноді (і це, мабуть, найстрашніше) й вдома. Байдужість стала майже такою ж невід"ємною рисою нашого суспільства, як соціальна нерівність, бідність, корупція і куртки чорного кольору. Вона, немов густий удушливий смог, зависає в просторі вулиць і будинків, отруюючи наші душі. І під дією тої отрути ми повільно гаснемо, втрачаючи здатність довіряти людям і усміхатись.
Байдужість до людських проблем стала вже настільки звичною, що майже непомітна. Хіба не щодня ми бачимо, як старенька бабуся ледве тягне важку сумку з магазину, але ніхто з перехожих навіть і не думає їй допомогти? Хіба нечасто спостерігаємо, як відверто хамить молодий недоросток втричі старшій за себе пані, а решту людей просто вдають що нічого не чують? А може доводилось спостерігати за картиною, як у когось з кишені вилетіло 10 грн., проте ніхто навіть і не подумав наздогнати цю людину і вернути йому гроші?!
Або страшніші випадки: 3 амбали жорстоко б"ють беззахисного хлопця, а 10 людей поряд просто спостерігають за цим; біля стіни будинку лежить людина, але ніхто навіть не підійде і не погляне, чи вона ще дихає, чи не потрібно їй допомогти.
І прикладів таких можна наводити багато. І всі вони є проявом загальної байдужості. Всім начхати на чуже горе, на чужі неприємності. Егоїзм і апатія. Всі просто проходять повз, дотримуючись правила "Моя хата скраю - я нічого не знаю". І навіть не задумуються, що колись на місці тієї людини, яку вони так брутально проігнорували, можуть опинитись вони.
Але ж так просто допомогти тому, хто цього потребує. Це ж неважко - допомогти бабусі пронести сумки хоч 100 метрів (це для неї буде значна полегкість, повірте); попросити хамовитого молодика прикусити язика (варто лише почати, а інші уже допоможуть); наздогнати і повернути ту десятку (а раптом це останні гроші); підняти паніку (зазавичай це спиняє агресорів і вони відступають, залишивши жертву); підійти до людини, перевірити наявність дихання і пульсу (а раптом чоловік не п"яний, а у нього серцевий напад/ інсульт/ анафілаксія).
Небайдужим бути просто, чи не так?! Просто варто трохи більше дивитись на світ, з широко відкритими очима і серцем. Добро не пропаде дарма, це вам обов"язково зарахується. І обов"язково колись ви за це отримаєте віддяку.
P.S.: На телеканалі 1+1 виходить програма під назвою "Моя хата скраю". Автори програми за допомогою акторів відтворюють ситуації з реального життя, спостерігаючи за реакцією людей на різні прояви несправедливості чи жорстокості. більшість людей просто байдуже спостерігають за усім, навіть не пробуючи цьому зарадити. Однак, на щастя, занходяться люди, які не бояться, які діють, і своїми діями допомагають постраждалим у цих ситуаціях. Такі люди вселяють надію, що не все так і погано, що цей світ ще не зовсям втрачений і що можна все-таки на когось надіятись.
Немає коментарів:
Дописати коментар