Hope is...

 Пам"ятаєте, колись були жуйки з такими цікавими наклейками, називались "Love is..."? Там ше була якась маленька анімешна картинка і внизу писали, шо таке любов. Пам"ятаєте, правда ж? Так от я вирішив написати шось подібне. Тільки не на маленьких клеючих папірцях. а просто в блозі. Отже, що таке надія?

• Надія - це коли ти на завтрішній модуль готуєш так багато шо аж нічого, окрім маленької шпаргалки з відповідями, які скинув тобі хтось з однокурсників

• Надія - це коли ти забиваєш в Google уривок рядка з пісні, яку ти почув десь у рекламі і навіть не впевнений, що правильно почув отой уривок і вперто пролистуєш сторінку за сторінкою

• Надія - це коли твій поїзд мав відправитись 5 хвилин тому, а ти все ж біжиш на перон, вірячи в чудо, свою везучість і перманентну непунктуальність Укрзалізниці

•  Надія - це коли ти повний лузер по життю, але попри те кожного тижня купуєш лотарейний білет в надії на джекпот

• Надія - це коли ти в 2 ночі стоїш на узбіччі траси без грошей, з розрядженою мобілкою і вперто підіймаєш руку кожному зустрічному світлу автомобільних фар

• Надія - це коли ти продовжуєш йти нічною вулицею, незважаючи на значну криміногенну ситуацію у цьому районі і на натовпи п"яних чуваків типової "спортивної" зовнішності

•  Надія - це коли онкохворий з IV стадією погоджується на хіміотерапію, попри майже нульовий шанс на виживання

• Надія - це коли реаніматолог вкотре прикладає до грудей пацієнта дефібрилятор, хоч і згідно усіх існуючих протоколів може констатувати смерть

І ще...

• Надія - це коли ти намагаєшся в соцмережах знайти людину, знаючи лише її ім"я і пригадуючи в загальні риси обличчя

• Надія - це коли на свій закоханий погляд чекаєш такої ж відповіді від неї

• Надія - це коли "давай забудемо те, що було і спробуємо ще раз, спочатку..."

Кожен може написати ще багато своїх прикладів сюди. Головне пам"ятати, що надія я завжди, навіть якщо здається, що її вже давно немає, навіть якщо ситуація така, шо гірше й не придумаєш, навіть якшо вже не маєш сил і змоги шось змінити.

Це неправда, що надія помирає останньою. Ні, помирають люди, які надіялись. А надія буде з вами до кінця. Навіть якщо ваш корабель стрімко йде на дно десь між льодами Атлантики, а місця в шлюпках для вас немає, ви все одно одягнете рятувальний жилет в надії на те, що рятувальний корабель знайде вас до того, коли ви перетворитесь на льодяну скульптуру.

Про притягання і відштовхування

Перед вами вхідні двері, які складаються з двох половин, що відкриваються в різні сторони Щоб увійти всередину, у вас є 2 варіанти - штовхнути одну половину "від себе", або ж притягнути іншу "до себе". Який з варіантів оберети ви?

 Закладаюсь, що опинившись перед таким вибором, більшість з вас обере ту половину, на якій приклеєна табличка "від себе". Чому? Бо так значно простіше. Не треба витрачати багато зусиль, не треба хапатись за дверну ручку і, напружуючи свій підкачаний (чи не дуже) біцепс, тягнути двері невизначеної маси, тримаючи рівновагу, щоб ота невизначена маса не звалила тебе на підлогу. Значно легше порухом руки ті ж двері штовхути всередину ( чи назовні, залежно від того де ви знаходитесь), застосовуючи при цьому ще й кількадесят кілограм своєї маси. Так простіше, правда ж?

 Біда в тому, шо подібна ситуація спостерігається і в наших стосунках. Нам значно простіше відштовхнути від себе людину, аніж притягнути її до себе. Бо для того, щоб притягнути, часто треба докласти хоч деяких зусиль, намагатись проявити свої позитивні риси, зацікавити і змусити хоч трішки собою захоплюватись. Натомість щоб відштовхнути когось, багато не потрібно. Досить просто відсторонитись, звалити на вибраний об"єкт усю невизначену масу свого негативу та прблем - і все, той, хто був колись вам близький чи принаймні намагався ним бути тепер тримається від вас на відстані. І відстань ця вимірюється не витягнутою рукою, а значно масштабнішими величинами, які не так легко подолати.

 Тож давайте не відштовхувати своєю байдужістю людей, які хоч щось значать у нашому житті чи принаймні претендують на якесь місце у ньому. Адже це так просто - бодай мінімальний знак уваги, хоча б маленький крок назустріч і хоч моментна, але щира усмішка