Написати про цю проблему мене наштовхнули роздуми у соцмережі однієї киянки. Вона справедливо обурювалась, чому у нас постійно з"являється щодалі більше торгових центрів з далеко неукраїнськими назвами. Зокрема наводила приклад відомого київського ТРЦ "Dream Town", дивуючись, чого б то не можна було назвати його нормально - "Місто Мрії". Тоді мене ця проблема зачепила і змусила задуматись: "А чого б то й справді не назвати нормально усі ці торгові точки нормальними українськими назвами? невже не знайшлося б достатньо своїх, рідномовних відповідників?! Чого ми так стараємось усе уміжнароднити?!"
Після деяких роздумів і пошуків інформації в інтернеті я частково усвідомив причини таких явищ. І таких причин декілька:
Причина перша - "Це ж модно!!!" . Так, це модно. Модно одягатись в речі іноземних брендів, модно купувати іноземні авто, модно їсти іноземні напівфабрикати, модно спілкуватись іноземною мовою. Модно усе, що пов"язано з чужими країнами і культурами. А як же своє?! Чому не модно наше?! Мабуть тому, що оте "наше" не відповідає вимогам тих тенденцій, які зараз побутують у світі. Ну чомусь не можемо ми робити так, щоб наше ставало конкурентноспроможним закордоном. А люди не хочуть немодного. От і збільшується імпорт а з ним і приходять у нашу мову "імпортні" словечка.
Причина друга - Інтернет. Так, саме всесвітня павутина відіграє найбільшу роль у поширенні масової культури в усі куточки планети. І от уже й починає молодь "тролити" один одного, пересилати один одному "меми", "чекіниться", робить "фоллов -анфоллов", "френдить", "лайкає". А потім усе це переносить у реальне життя, використовуючи у повсякчасних бесідах. Хоч і можна було б замість слова "тролити" використовувати таке колоритне "шпилитись", писати в коментарях не "класна ава!", а "гарне фото", а замість того щоб "зафрендити". можна було б людину у друзі додати. Невже так гірше було б?! А то маразм доходить до того, що замість нормального українського "будь ласка" з уст вилітає якесь незрозуміле "плз" (саме так, без знаків пом"якшення і голосних; аж язик ламає, правда?! Як вперше почув, то ледве чимсь не запустив в довбешку)
І ще одна причина, третя - "Ой чия то хата?!". Як виявляється, більшість отих ТЦ/ТРЦ є власністю далеко не українських підприємців. От наприклад той самий великий (про що й назва свідчить) "King Cross" є власністю італійської фірми, а за ТЦ "METRO Cash&Carry" та будівельним гіпермаркетом "Praktiker" стоять німецькі власники. Тож очевидно, що коли компанія інтернаціональна, то й годі від них вимагати українських перетворень. Інша справа, коли вже наші ділки відкривають подібні заклади, пишучи вивіску латиницею. От власники "Дрім Таун" - російський та український бізнесмени. Але дивлячись на них розумієш, що від таких людей добиватись українізації свого бізнесу є справою безрезультатною. Далекі вони від України, лише бізнес ним керує.
Про нашестя іноземних слів в українську лексику можна говорити довго і багато. Мій однокласник і його брат навіть окрему роботу присвятили питанню засилля нашої солов"їної англіцизмами. А що вже говорити про русизми?!
Ми самі того не помічаючи перетворюємо нашу мову на якийсь салат з незрозумілих фраз і слів, руйнуючи її автентичність і спотворюючи її справжню благородну красу. Невже справді буде краще, якщо наш словник збагатиться отакими словами, однак "забуде" мову Шевченка, Франка, Коцюбинського, Лесі Українки, Василя Стуса, Володимира Сосюри?!
P.S.: автор цих рядків теж часто вживає іноземні словечка, думаючи, що так краще може виразити свою ідею. Однак старатиметься виправляти ситуацію і щоденно поповнювати свій словниковий запас рідної мови, пам"ятаючи Шевченкове "І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь"
Немає коментарів:
Дописати коментар