Вечір повільно наповзав на простір, відганяючи останні сонячні промені і приносячи з собою прохолоду з присмаком річкової води. Сутінки миттєво захоплювали територію, крадучи в дня все нові і нові метри горизонту. Контури гір проступали вже ледь чітко і навіть містично, окутані імлою і хмарами. Імла спускалась в долину, осідаючи на дахах дерев"яних колиб, вносячи з вершин вечірню свіжість і старі легенди. Повільно стихали голоси на вулицях, загорялось світло у вікнах і на ліхтарях.
Вони сиділи на єдиній лавці біля сірої будівлі станції, кутаючись у картатий коцик і п"ючи майже захололий чай з яскравої термочашки. Їхні великі рюкзаки і втомлені спокійні обличчя відображали не один десяток кілометрів гірських хребтів. Він обіймав її за плечі, вона ледь помітно тремтіла від холоду, притулившись головою до його грудей. Щось прошепотів їй на вухо, від чого вона ледь помітно посміхнулась і поцілувала його в жорстку від кількаденної щетини щоку.
По оббитій бетонній платформі перону пробігав рудий кіт, поспішаючи у своїх, лиш йому відомих справах. Однак зупинився, роззирнувся, і повільно, з усією своєю котячою обережністю підійшов до них. Принюхався, вишукуючи щось у прохолодному вечірньому повітрі, потерся об рюкзак і легким стрибком опинився на колінах у дівчини, де мирно згорнувся клубочком, і задрімав, ледь чутно муркочучи уві сні свою колискову.
Темрява вже майже зовсім поглинула долину, залишаючи простір лиш для поодиноких цяток ліхтарного світла та вузького клаптика багряного західного неба на обрії. Вони так і сиділи, обнявши одне одного, закрившись своїм картатим пледом від усього, що відбувалось навколо, непомітно для себе ловлячи чисту гірську прохолоду повітря із присмаком річки та смерекового лісу.
Їх було лиш двоє, двоє на весь цей тихий серпневий вечір. Вони були одне в одного і від того були неймовірно щасливі. І їм було байдуже на холод, на самотність простору і плинність часу. Байдуже на темряву, вітер у вершинах смерек і зловісні тіні високих гір. Байдуже на гавкіт псів, далекий голос вовків і на тіні випадкових перехожих на платформі станції. І навіть байдуже, що поїзди по цій лінії не їздять вже багато років
Немає коментарів:
Дописати коментар