Завітав я в п"ятницю до обласної дитячої лікарні (ні, не хворий, просто навчання зобов"язує) і почув в приймальному відділенні розмову двох жіночок, які очікували, поки черговий лікар огляне їх дітей. Ніби й звична розмова, з розряду тих, які щодня провадять між собою кількахвилинно знайомі люди - про здоров"я, погоду і низькі зарплати. Але з тої розмови, яку мені випало слухати хвилин 5, особливо запам"ятався один момент. Старша з співрозмовниць авторитетно заявила, що медицини як такої в нашій країні нема. Немає ні нормальних лікарів, ні нормальних лікарень. І поскаржитись на то теж нема кому.
До того такі розмови я чув не раз, і чув їх не лише в лікарні. Але от чомусь саме цей момент наштовхнув мене на роздуми. А й справді, чому в нас все так погано з системою охорони здоров"я? Хто винен в тому, що лікарі неправильно лікують, а в лікарняних коридорах на голову сиплеться штукатурка і змагаються в спринтерських забігах таргани?
Якщо б винести це запитання на громадське обговорення, то певно більшість громадян України відповіла б однозначно - "Винна влада!" Так як і в тому. що в нас розбиті дороги і катастрофічне безробіття. Залізний аргумент на всі випадки життя, при будь-якій владі та погоді за вікном. Але знаєте, з медициною такий варіант особисто мені здається надто простим. Так, вина влади у проблемі охорони здоров"я, як і в будь-якій іншій проблемі, однозначно присутня. Проте вішати всіх псів на маріонеток у міністерских кабінетах не варто. Все-таки велика біда нашої медицини у тому, що вона безкоштовна. Принаймні формально.
Давно не секрет, що у більшості країн світу діє система страхової медицини. Тобто, якщо ви працюєте і здатні себе забезпечити матеріально, то й за стан вашого здоров"я теж повинні нести відповідальність. І робити ви це можете в простий спосіб - сплачуючи стархові внески, які згодом будуть використані для вашого лікування. І лікування те буде проводитись належно, на високому рівні, за усіма наявними стандартами і приписами. Якщо ж ви не можете забезпечити собі такого "задоволення". то вашим лікуванням, звісно, займатиметься держава. Безкоштовно, але не настільки якісно. І знаєте, така система себе виправдовує, хоч і має ряд недоліків і проблем. Люди платять із своєї кишені за те, щоб в разі необхідності про них належно подбали. Якщо так роблять у інших країнах, і роблять уже не перший рік, то чому так не може бути в нас?
Мабуть, одразу виникне питання: "А звідки взяти ці зайві гроші на страховку? Зарплати і без того низькі, а тут ще й додаткові витрати." Справді, більшість наших співвітчизників працюють за мізерну зарплату і додаткові витрати, навіть на власне здоров"я, стають важким ударом по кишені. Проте в той же час, як ви мерзнете на зупинці і чекаєте свою маршрутку, ваш шеф їде до свого фешенебельного кількаповерхового особняка на околиці міста на своїй власній люксовій "Тойоті Прадо", та ще й в супроводі охорони. То хто ж, за логікою речей має платити за ваше здоров"я - Ви, хто втрачає його по краплі кожного дня, чи той, хто з цього отримує надприбутки, переводячи їх в оффшори і відмиваючи кошти? Думаю, що питання риторичне.
Пенсіонери та безробітні повинні забезпечуватись за рахунок тих коштів, які вони (чи точніше їх
роботодавці) сплачували під час трудового стажу (тобто додатковий страховий внесок). Діти до 18, звісно, перебувають на забезпеченні батьків і ті повинні подбати про медичну страховку для свого чада. Ну а студенти, незалежно від форми навчання, мали б страхуватись своїми ВУЗами. Бо от мій медичний має чи не найвищу плату за навчання серед усіх львівських ВУЗів, але зовсім не видно, куди йдуть ті кошти.
Можливо моя ідея не цілком досконала або ж цілком недосконала. Але знаєте, іншого виходу я не бачу. Ми повинні поступово позбуватись "совкового" способу мислення, згідно з яким держава має за все подбати і за все заплатити. така програма не введеться за рік чи два, до неї варто адаптовуватись поступово. Але саме завдяки такому підходу в наших лікарнях нарешті з"являться чисті простирадла, а в лікарів - бажання гідно і в повному обсязі виконувати свою роботу.
Бо знаєте, мені, як майбутньому лікареві, вже остогидло чути "Ти як лікареві п"ятдесятку в кишеню не покладеш, то він тебе ніколи добре не полікує" та інші подібні фрази. Якшо хочемо достойного лікування, то давайте за нього і платити. Ринкова економіка, як-не-як.
Чудово розумію Ваші відчуття, коли вчишся в медичному то наслухаєшся всякого. Хоча ще читаєш собі гістологію й ще зовсім не лікар.
ВідповістиВидалитиТеж медик, і коли звертаєшся в лікарню й маєш купити банальні рукавички хірургу, бо у лікарні нема на це грошей, то розумієш наскільки державна медицина низько впала :-( Наразі, держава оплачує в лікарнях стіни - все решта здійснюється завдяки неофіційним платежам. Такий собі монстр-гібрид платної медичної допомоги.